Потреба в спілкуванні з природою

Ознайомлення дітей  зі світом природи є найдієвішим  засобом формування гармонійної , всебічно розвиненої особистості, яка володіє знаннями й навичками екологічно  доцільної  поведінки в природі.

Освітній процес  повинен  бути  спрямований  на формування таких  психологічних  властивостей, як:

• Потреба  в спілкуванні з природою
• Інтерес до пізнання законів природи
• Мотиви поведінки
• Діяльність з охорони  природи
• Усвідомлення  соціального зв’язку між людиною  і природою
• Необхідність управління  природними явищами

Першою умовою  для закладення  фундаментальних  знань  щодо світорозуміння  дитини  є органічна  прив'язаність до природи рідного краю.

Друга умова полягає у формуванні  елементарних уявлень про будову світу і, на цій основі , уявлень про  неможливість  людського життя без природи та живих істот.Такі уявлення можуть виникати в процесі живого спілкування з природними об'єктами.

Третя умова полягає в тому, щоб пояснити  дітям нерозривний  зв'язок  у відносинах людини  й природи;навести приклади  порушень гармонії в цих взаєминах, шкідливих людських дій у природному середовищі.

Четверта умова – організація практичної  діяльності дітей у різних екологічних проектах, які можуть бути пов'язані  з вивченням  культурних та історичних цінностей.Такий підхід дозволяє  реалізувати  психолого – педагогічний потенціал у взаємодії  особистості зі світом природи, формувати розуміння важливості єдності  людини і природи.

Особливістю дітей  дошкільного віку є те,  що  вони виявляють  зацікавленість та турботливе ставлення  лише до тих  об'єктів  та явищ  природи, які викликають у них  позитивні емоції, тому  освітній процес  слід починати  з емоційно забарвленого  спілкування  з природою. Саме тому  ефективними в роботі  з дітьми дошкільного віку  є прийоми, розраховані  на використання  емоційних компонентів пізнавального процесу.Йдеться в першу чергу про застосування  ігрових методів та прийомів, які допомагають  створити сприятливі умови , невимушену атмосферу, пробуджують мимовільний інтерес до пізнання природи, сприяють закріпленню певних  стереотипів  щодо доброзичливого  ставлення до живих істот , зокрема, вияву турботи про них.

Діяльність для пізнання

Експериментально – дослідницька діяльність  сприяє формуванню  в дітей  пізнавального інтересу, розвиває спостережливість, розумову діяльність. На думку М. Подд'якова , в експериментально – дослідницькій діяльності дитина виступає як своєрідний дослідник,який різними способами самостійно впливає на явища і предмети  довкола, щоб краще їх пізнати чи зрозуміти.

Під час експериментальної діяльності створюються ситуації , які дитина вирішує шляхом дослідів, а потім під час  аналізу робить свої висновки, що допомагає їй пізнати той чи інший закон, явище. Головне завдання дошкільного закладу – пробудити й розвинути в дитини інтерес  до досліджень, відкриттів, створити необхідні для цього умови.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУВАННЯ

• Проблемна ситуація
• Постановка мети і завдань
• Висунення гіпотез
• Перевірка припущення
• Якщо припущення підтвердилося – формулювання висновків ( як вийшло)
• Якщо припущення не підтвердилося: створення нової гіпотези, реалізація її в дії, підтвердження, формулювання висновків ( як вийшло).

Під час експериментування  дитині потрібно відповісти на такі запитання:

• Як я це роблю?
• Чому я це роблю саме так, а не інакше?
• Навіщо я це роблю; про що хочу дізнатися; що зрештою вийшло.

СТРУКТУРА  ЕКСПЕРИМЕНТУ

• Постановка  дослідницького  завдання  у вигляді  того або іншого  варіанта проблемної  ситуації.
• Ознайомлення з правилами  безпеки  життєдіяльності під час експериментування.
• Перевірка плану дослідження.
• Вибір обладнання , самостійне його  розміщення  дітьми в зоні дослідження.
• Розподіл дітей на підгрупи, призначення ведучих, які допомагатимуть організувати  однолітків й коментуватимуть хід і результати  спільної діяльності в підгрупах.
• Аналіз та узагальнення отриманих дітьми результатів експериментування.

СТРУКТУРА  ДОСЛІДУ

Перший етап –підготовка дітей до досліду.Вихователь  проводить з дітьми  бесіду, щоб стимулювати до вияву знань.

Другий етап – початок досліду: обговорення умов і висловлення припущень.

Третій етап – хід досліду.Спостереження дітей за перебігом досліду, обмін думками.

Четвертий етап – заключний: обговорення результатів досліду.

Дуже важливим є етап перевірки гіпотези. Щоб уникнути  неправильних  засобів та способів, вихователь мусить  послідовно, логічно правильно  вибудувати діяльність свою та дітей, методично її підкріпити, визначити по черговість етапів роботи, способи поетапної  фіксації результатів, основні та допоміжні  засоби й матеріали,Тобто планування роботи вихователя повинно  повністю  підпорядкуватись  єдиній меті – обґрунтованому переходу теоретичних уявлень та рівень узагальнених та систематизованих знань.

У результаті обговорення певної проблемної  життєвої ситуації  під керівництвом вихователя діти висувають свої припущення щодо пояснення  можливих причин явищ.При цьому жодне з висловлювань не має залишитись поза увагою.

Завершальним етапом  пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу вже наявних результатів спостережень, дослідів.До самостійного підбиття підсумків дітей  стимулює вихователь, при цьому він не повинен  поспішати робити висновки  самостійно. Треба вислухати всі думки, поставити додаткові запитання, які мають наштовхнути на вірну відповідь.

Враховуючи ефективність пошукової діяльності для розвитку дітей, необхідно постійно створювати належні умови для її організації.

ПАМ''ЯТКА   ПЕДАГОГА

Правила  роботи з маленькими дослідниками

• Завжди підходити  до цієї роботи творчо.
• Учити дітей діяти самостійно, незалежно.
• Уникати прямих інструкцій.
• Не стримувати ініціативи дітей.
• Не робити за малят те , що вони можуть навчитися  робити самостійно.
• Не поспішати з оцінками.
• Допомагати дітям  учитися керувати  процесом  засвоєння знань.
• Орієнтувати вихованців на власні спостереження й експерименти.
• Учити дошкільнят  простежувати зв'язки  між різними предметами , подіями та явищами.
• Допомагати дітям  формувати навички  самостійного  розв'язування  проблем дослідження.
• Учити дітей аналізу, синтезу, класифікації  інформації , заохочувати робити висновки, висловлювати судження й
• умовиводи.

ЕКОЛОГІЧНЕ  ВИХОВАННЯ   В  КЕДНЗ №53 «Золотий півник»

Серед актуальних завдань,які розв'язує сьогодні дошкільний заклад, провідне місце належить  екологічному  вихованню.

Природа своїм розмаїттям , барвами і динамічністю процесів привертає увагу дітей  змалку, збагачує їх мислення, є джерелом радісних переживань.Для  дитини дошкільного віку вона виступає  основним елементом формування інтересу і позитивного ставлення  до навколишнього  світу.

Сприймання природи збагачує мову, емоційну сферу, благодійно впливає  на духовний світ маляти та його фізичний розвиток.Враження,  одержані від рідної природи змалку, глибоко западають у  душу малятам, а в майбутньому є чи не вирішальним у ставленні до рідного краю.

Роботу над проблемним питанням згідно Базового Компонента дошкільної освіти колектив проводить за такими блоками:

І.Пізнавально – розвивальна діяльність:спостереження,бесіди, інтегровані заняття, екологічні ігри, вправи, проведення екологічних акцій.

ІІ.Дослідницько – пошукова діяльність: розв'язання проблемно – пошукових завдань, проведення дослідів, участь у трудових десантах, конкурсах.

Основу формування в дошкільнят любові й бережливого ставлення до природи становить взаємозв'язок  з чинників:

• виховання емоційно – позитивного сприйняття природного довкілля;
• подання  доступних знань про живу та неживу природу, про суспільство, розуміння взаємозв'язків та взаємозалежностей;
• організація практичної діяльності дітей,вироблення правильних форм взаємодії з довкіллям.

Вміло підібрані педагогами методи і прийоми сприяють досягненню якісних результатів у роботі з дітьми, створюють розвивальний ефект від занять та мотиваційну зацікавленість, а елементарна дослідницько – пошукова  діяльність дає дітям щоденні особисті «відкриття» та сприяє всебічному розвитку вихованців.

З метою реалізації завдань екологічного виховання в холі закладу створили еколого – розвивальне середовище, яке сприяє формуванню  в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею.

Найефективніша форма пізнання природи та метод засвоєння  дітьми інформації про неї –це екологічні акції .Під час яких формуються реалістичні уявлення  про явища природи,дбайливе ставлення до природного довкілля,закріплюються правила безпечної поведінки в природі.

Екологічне виховання і освіта дітей здійснюються з позицій комплексного підходу через вдало підібрані творчо – розвивальні технології.